«Я без нього додому не повернуся»: як десятирічний Сергійко відстояв дворового кота
П’ять хвилин. Усе почалося саме з них. Людмила помітила, що син раптом став вставати раніше. Не набагато, хвилин на п’ять-сім, але для Сергійка, якого раніше доводилося будити двічі, а то й тричі, це було майже дивом. Він швидко ковтав чай, хапав рюкзак і зникав за дверима ще до того, як мати встигала гукнути про шапку….