— Ну що, брате, будь молодцем. Чоловік присів навпочіпки біля пса й потріпав його по загривку. Слова давалися йому важко. Пес зазирнув йому в очі й тихенько заскімлив. По тілу пройшов дрібний дрож. Господар міцно обняв його і, відвернувшись, швидко пішов до дверей. Клацнув замок. — Я повернуся за тобою. Чекай! Це було останнє, що…
Латунний кружечок адресника легший за ґудзик від пальта. Я тримав його на долоні й удруге звіряв цифри: нуль дев’яносто сім, а далі мій номер. Помилитися тут не можна. Бо колись хтось уже застебнув на цьому собаці нашийник. А потім так само спокійно розстебнув. Щоб пояснити, звідки на нашому кухонному столі взялося п’ять нових нашийників, треба…
О пів на другу ночі Оля сиділа на кухні з телефоном у руках і не зводила очей з маленького сірого екрана. Чай у чашці давно вихолов, на підвіконні стукав листопадовий дощ. Денис лежав у спальні й, мабуть, вдавав, що спить. Оля двічі чула, як він перевертався, а один раз він зітхнув так, що стало ясно:…
Ключ від підвалу Любов Семенівна тримала в жерстяній коробці з-під льодяників. Там же лежали ґудзики від пальт, яких давно немає, запасні ключі від поштової скриньки, два шурупи невідомо від чого й гумка для грoшей. Коробка стояла на холодильнику, і весь під’їзд знав: якщо щось потекло, заіскрило чи перекосилося — іти треба на третій поверх, до…
Список покупок Аліса написала ще зранку на звороті магазинного чека: молоко, хліб, гречка, батарейки для пульта. Тепер цей чек лежав у кишені пуховика, а сама вона стояла посеред чужого двору й дивилася, як маленька руда такса вдруге намагається прослизнути в під’їзд, куди її не пускають. Січень того року видався сердитий. Мінус сімнадцять, голуби на карнизах…
На моєму холодильнику висить календар, який щороку дарують в аптeці на розі. Кошенята, соняшники, а внизу кожної сторінки знижки на лікu. Цієї осені я вперше почала на ньому щось позначати. Не візити до лікаря і не дні народження онуків. Рисочки простим олівцем. Одна рисочка — один день, який Бім просидів біля хвіртки, де його більше…
Біля дверей під’їзду Малий завжди зупинявся. Не гавкав, не скиглив, просто впирався всіма чотирма лапами в плитку й дивився на Ганну Миколаївну знизу вгору так, ніби вона вела його не у двір, а на край світу. — Ну ходімо, ходімо, — умовляла вона, легенько підтягуючи повідець. — Три кроки, і травичка. Ніхто тебе там не…
Дощ ішов від самого ранку — дрібний, холодний, такий, що наче не ллє з неба, а висить у повітрі й поступово просочує все навколо. Наприкінці жовтня у Львові це нікого не дивувало. Матвій прибіг до ветеринарної клініки за десять хвилин до відкриття. Волосся намокло, кросівки хлюпали, а куртка потемніла від води. — Ти що, парасолю…
Іванові було двадцять п’ять, Софії — двадцять два. Вони зустрічалися майже чотири роки й давно знали, яким хочуть бачити своє весілля: без пафосу, довгих застіль і нескінченних конкурсів. — Я хочу просто гарний день, — сказала якось Софія. — Щоб дерева, трава, наші люди поруч… і щоб ми не бігали від одного столу до іншого….
— Алло Степанівно, стійте! Ви ж зараз разом із тією валізою зі сходів поїдете! Марина саме поверталася з магазину й побачила сусідку між другим і третім поверхами. Літня жінка стояла, притулившись плечем до стіни, а біля її ніг височіла темно-синя валіза, набита так щільно, що блискавка ледь сходилася. У старій п’ятиповерхівці ліфта не було. —…
