Годинник на кухні Ольги Павлівни відставав на сім хвилин. Вона ніколи його не підводила: казала, що так у неї завжди є трохи зайвого часу. Тепер ці сім хвилин нікому не були потрібні. Родичі ходили повз годинник, не підводячи на нього очей, — їм було не до того. Минув тиждень після прощання. У двокімнатній квартирі, де…
Коробку з-під телевізора винесли надвечір, коли з неба почала сіятися дрібна листопадова мжичка. Поставили біля сміттєвих баків, постояли, подумали — і таки відсунули ближче до під’їзду, під козирок. Мабуть, щоб сумління не муляло. У коробці на старому покривалі сиділа сіра смугаста кішка, а біля неї тулилося троє підрослих кошенят. Поруч, просто на мокрому асфальті, сиділа…
Ольга вже знала: якщо зайти у двір рівно о восьмій, собаки навіть не обернуться. Сидітимуть на ґанку пліч-о-пліч, носами до дверей, і дивитимуться на облуплену зелену фарбу так, ніби за нею от-от човгнуть знайомі капці. Вона пробувала приїжджати раніше. Пробувала пізніше. Не допомагало. Хоч би що діялося у дворі, о восьмій Вишня й Черешня йшли…
— Ну що, брате, будь молодцем. Чоловік присів навпочіпки біля пса й потріпав його по загривку. Слова давалися йому важко. Пес зазирнув йому в очі й тихенько заскімлив. По тілу пройшов дрібний дрож. Господар міцно обняв його і, відвернувшись, швидко пішов до дверей. Клацнув замок. — Я повернуся за тобою. Чекай! Це було останнє, що…
Латунний кружечок адресника легший за ґудзик від пальта. Я тримав його на долоні й удруге звіряв цифри: нуль дев’яносто сім, а далі мій номер. Помилитися тут не можна. Бо колись хтось уже застебнув на цьому собаці нашийник. А потім так само спокійно розстебнув. Щоб пояснити, звідки на нашому кухонному столі взялося п’ять нових нашийників, треба…
О пів на другу ночі Оля сиділа на кухні з телефоном у руках і не зводила очей з маленького сірого екрана. Чай у чашці давно вихолов, на підвіконні стукав листопадовий дощ. Денис лежав у спальні й, мабуть, вдавав, що спить. Оля двічі чула, як він перевертався, а один раз він зітхнув так, що стало ясно:…
Ключ від підвалу Любов Семенівна тримала в жерстяній коробці з-під льодяників. Там же лежали ґудзики від пальт, яких давно немає, запасні ключі від поштової скриньки, два шурупи невідомо від чого й гумка для грoшей. Коробка стояла на холодильнику, і весь під’їзд знав: якщо щось потекло, заіскрило чи перекосилося — іти треба на третій поверх, до…
Список покупок Аліса написала ще зранку на звороті магазинного чека: молоко, хліб, гречка, батарейки для пульта. Тепер цей чек лежав у кишені пуховика, а сама вона стояла посеред чужого двору й дивилася, як маленька руда такса вдруге намагається прослизнути в під’їзд, куди її не пускають. Січень того року видався сердитий. Мінус сімнадцять, голуби на карнизах…
На моєму холодильнику висить календар, який щороку дарують в аптeці на розі. Кошенята, соняшники, а внизу кожної сторінки знижки на лікu. Цієї осені я вперше почала на ньому щось позначати. Не візити до лікаря і не дні народження онуків. Рисочки простим олівцем. Одна рисочка — один день, який Бім просидів біля хвіртки, де його більше…
Біля дверей під’їзду Малий завжди зупинявся. Не гавкав, не скиглив, просто впирався всіма чотирма лапами в плитку й дивився на Ганну Миколаївну знизу вгору так, ніби вона вела його не у двір, а на край світу. — Ну ходімо, ходімо, — умовляла вона, легенько підтягуючи повідець. — Три кроки, і травичка. Ніхто тебе там не…
