Уночі в квартирі хтось зітхав. Важко, з присвистом, як людина, що цілий день носила щось важке. Раніше від такого звуку Ліза прокидалася і лежала до світанку з розплющеними очима, перебираючи в голові все, що могло піти не так. Бабуся навчила її: якщо в хаті вночі зітхає — це не просто так. Тепер вона просто перевертається…
На підвіконні в кухні стояла чашка з недопитим чаєм. Мар’яна помітила її аж тоді, коли потяглася по сірники й зачепила ліктем. На дні лишилося темне кільце — ще з понеділка. А був уже четвер. Вона віднесла чашку в мийку й поставила зверху на інші. Мити не стала. Завтра. «Завтра» тривало вже другий рік. Сорок три…
Того листопадового ранку мокрий сніг липнув до шибок і одразу сповзав униз прозорими доріжками. У дворі під старими липами чорніли калюжі, а на дитячому майданчику гойдалася порожня гойдалка — вітер раз у раз штовхав її, і вона тихо поскрипувала. Лідія Іванівна сиділа на кухні, гріла долоні об чашку з чаєм і вже хвилин десять дивилася…
Під колесами фури майнуло маленьке цуценя. Тимофій ще не знав, що тієї ночі рятуватимуть двох. Дощ перейшов у мокрий сніг. Великі важкі пластівці билися об лобове скло й одразу танули, залишаючи каламутні потьоки. Двірники ледве встигали змахувати воду, а світло фар вихоплювало з темряви лише кілька десятків метрів слизької траси. Тимофій сидів за кермом уже…
Вікно на другому поверсі розчахнулося так різко, що кішка ледь утрималася на гілці. — Більше ніколи, чуєш? Чоловік стояв, спершись долонями на підвіконня, і дивився просто на неї. Не повз, не крізь, як дивляться на бездомних тварин, коли вирішують, чи варто відганяти. А просто в очі, ніби вона могла зрозуміти. — Більше ніколи. Бо я…
— Пи-и-илипе! Ходи їсти! І до порога летіли двоє. З-під грушки — сірий смугастий котяра з обгризеним вухом, від дровітні — дід у стоптаних гумовцях. Хто перший добіжить, той і молодець. Баба Параска щоразу заходилася сміхом і щоразу вдавала, що це вийшло випадково. Насправді нічого випадкового там не було. Скільки вона жила в цій хаті,…
На п’ятиріччя Матвійка прийшло п’ятеро гостей: троє хлопчаків із сусіднього під’їзду й дві дівчинки з його групи в садочку. Ярина від сьомої ранку крутилася на кухні, напекла коржиків, нарізала фрукти, поставила посеред столу торт із п’ятьма свічками. Подруга Оля зголосилася побути аніматоркою безкоштовно, бо знала: у Ярини кожна гривня порахована наперед. Але свято почалося не…
Собаки бувають різні. Одні такі маленькі, що вміщаються в дамську сумочку, інші, навпаки, виростають до величезних розмірів. Саме до другого типу належать представники породи ньюфаундленд. Але попри свої габарити, ньюфаундленди — справжні добряки. З маленьких цуценят, схожих на плюшеві іграшки, вони перетворюються на великих, але таких милих ведмедів. Просто погляньте на цих великих пухнастих собак…
Куртка пахла брудною водою. Мар’яна тримала її над ванною за плечі — як тримають щось чуже — і дивилася, як з рукава стікає бура вода. Тонкою ниткою. Довго. Ніби там усередині був цілий ставок. У правій кишені знайшлися три каштани, ключ від велосипедного замка й половина шоколадного батончика, розмоклого до стану каші. Ігор сидів на…
Ключі Олег поклав не на полицю, а в кишеню — щоб руки залишалися зайняті. Так було легше мовчати. У правій руці він тримав картонну коробку, перемотану скотчем, з дірками, пробитими ножем біля самого дна. Усередині щось ледь ворухнулося, і коробка хитнулася. Рита вийшла з кухні з телефоном у руці. Подивилася спершу на годинник на стіні,…
