— На жаль, ви нам не підходите. Начальниця відділу кадрів повернула Сергієві документи й відвела очі. Інша відповідь була б несподіванкою. І хоча на фасаді будівлі висіло велике оголошення «Потрібні…» з переліком вакансій, особисто в ньому підприємство не мало потреби. Чергова скалка в серці. Скільки їх там уже? Підприємство за підприємством, контора за конторою —…
— На жаль, ви нам не підходите. Начальниця відділу кадрів повернула Сергієві документи й відвела очі. Інша відповідь була б несподіванкою. І хоча на фасаді будівлі висіло велике оголошення «Потрібні…» з переліком вакансій, особисто в ньому підприємство не мало потреби. Чергова скалка в серці. Скільки їх там уже? Підприємство за підприємством, контора за конторою —…
— Забирай їх, Іване. Обох. І більше сюди не повертайся. Тіна сказала це тихо. Мабуть, якби вона кричала, було б легше. Крик можна перекричати, на нього можна відповісти, грюкнути дверима, сказати щось образливе й потім пошкодувати. Але Тіна говорила спокійно, дивлячись кудись повз чоловіка. Біля її ніг стояла спортивна сумка з Івановими речами. Зверху лежав…
Карині було вісім, коли вона вперше почула слово, яке потім ще довго пам’ятала. Того вечора вона повернулася зі школи розчервоніла від морозу, скинула в коридорі пуховик і, стрибаючи на одній нозі, почала стягувати зимовий чобіт. — Мам, а що означає «непоказна»? Олена саме помішувала на кухні гречку з підливою. Почувши доньку, вона витерла руки рушником…
Може, у когось на пташиному ринку справи й були гарні. Але в хлопчини, що стояв скраю біля пташиного ряду, справи були геть кепські. А втім, по порядку. Тато, мама й дочка років десяти прийшли сюди по подарунок їй на день народження. Вибирали великого й красивого какаду — дорогого птаха, ще й страшенно галасливого, тож мама…
Ольга вже кілька років жила сама в невеликому будиночку на околиці села. Утім, коли жінка чула таке на свою адресу, їй ставало смішно. — Та хіба ж я сама? — відповідала вона. — Нііі, ви що, у мене велика родина! Сільські кумасі усміхалися й кивали. А за спиною Ольги перезиралися, покручуючи пальцем біля скроні: мовляв,…
— Марино, ти серйозно? — Тарас застиг посеред кухні, навіть куртки не знявши. — Ми тепер ще й притулок удома відкриваємо? Марина мовчки притиснула до грудей старий махровий рушник. З нього визирала маленька біла мордочка. Кішка була худюща, шерсть на боках збилася від бруду, одне вухо мало засохлу подряпину, а блакитні очі здавалися якимись надто…
Солодкий перець на зиму тримається лише тоді, коли збігаються три речі: стиглий м’ясистий плід, правильний спосіб збереження і кислотність, якої бактеріям у банці не вистачає для розмноження. Зелений «технічний» перчик і червоний, що вже набрав цукор, — це різні продукти: перший краще тримає форму в маринаді, другий дає солодшу лечо і багатший аромат у заморозці….
Маринад для огірків — це не «трохи солі, цукру й оцту на око», а контрольоване кисле середовище, у якому плід віддає воду, вбирає аромат і залишається щільним місяцями. Від співвідношення кислоти, солі й цукру залежить і смак, і те, чи банка простоїть зиму без здуття кришки. Для полиці в коморі потрібна достатня кислотність і чиста…
Українська художниця Ольга Штейн презентувала монументальну інсталяцію в межах кураторського проєкту Homes That Never Land від VELYCHKO GALLERY на ювілейному арт-ярмарку ART-O-RAMA 2026 у Марселі. Дім у постійному русі. Проєкт Homes That Never Land осмислює дім не як статичну споруду, а як простір у постійному русі. Він постає як крихкий організм, зібраний із фрагментів…
