Килимок біля входу до книгарні на вулиці Сковороди Борис Семенович вибирав особисто. Мацав щетину, приценювався, довго торгувався з продавцем. На килимку було написано «Ласкаво просимо» — і власник вважав, що цим сказано все, що людині треба знати про його заклад. Кішка думала інакше. Вона вклалася на цьому килимку першого ж холодного тижня і більше з…
У мережі тварини неймовірно популярні. Вони збирають мільйони переглядів на YouTube і сотні тисяч уподобайок у соцмережах. Найчастіше ми милуємося витівками котиків і песиків, рідше — єнотів чи їжачків. Але чи не здається вам, що надто вже багато уваги дістається саме домашнім улюбленцям? Ми якось забуваємо, що природа надзвичайно різноманітна і здатна здивувати не тільки…
Порожній повідець у руках — річ гучніша за будь-який крик. Я зрозумів це не одразу. Спершу здалося, що жінка на лавці біля третього під’їзду просто загубила ключі й сидить, збираючись із думками. Такі сцени у дворі не рідкість. Але потім я побачив, що вона тримає, і сповільнив крок. Синій ремінець, намотаний на кулак у два…
Валентина Андріївна прокинулася о пів на шосту — як завжди, без будильника. Поставила чайник, полила герань на підвіконні й визирнула у двір просто за звичкою. Біля третього під’їзду горіли фари. Сусіди з другого поверху вкладали в багажник валізи — дві великі й одну маленьку, з наліпкою туристичного агентства. А довкола них крутився Бім. Світленький дворняга…
Майстриня крутнула крісло до дзеркала й завмерла з гребінцем у руці, чекаючи захоплення. Соня дивилася на своє відображення й мовчала. Волосся, яке ще годину тому спокійно лежало нижче плечей, тепер стирчало в усі боки короткими пасмами. Особливо на маківці. — Це найактуальніше цього сезону, — бадьоро сказала майстриня. — Легка недбалість. Ви років на десять…
Марина простягнула руку до клямки — і завмерла з піднятою рукою, як на світлині. На порозі сіней стояла Дінка. Не та Дінка, що щоранку тицялася холодним носом у коліна й крутила хвостом так, що аж вся задня половина тіла ходила ходором. Шерсть на загривку стояла жорстким гребенем, від вух до хвоста. Верхня губа сіпалася, оголюючи…
Біля магазину на перехресті чоловік у старій робочій куртці раптом зупиняється й піднімає руку, наче регулювальник. — Стій. Машина. Поруч із ним завмирає великий білий гусак. Не тому, що злякався, — просто зупиняється й чекає. Витягує шию, дивиться, як повз проїжджає стара «Таврія», і тільки після цього ступає на асфальт. Разом із чоловіком. Крок у…
Щоранку, десь за чверть до сьомої, великий чорний пес виходив до воріт і сідав біля бетонного стовпчика — так, щоб бачити поворот з вулиці. Колись у цей час сюди заїжджав пошарпаний мікроавтобус. Двері відсувалися з таким гуркотом, що на третьому поверсі було чути. З салону вивалювалися чоловіки в робочих куртках, хтось ніс термос, хтось лаявся…
П’ять хвилин. Усе почалося саме з них. Людмила помітила, що син раптом став вставати раніше. Не набагато, хвилин на п’ять-сім, але для Сергійка, якого раніше доводилося будити двічі, а то й тричі, це було майже дивом. Він швидко ковтав чай, хапав рюкзак і зникав за дверима ще до того, як мати встигала гукнути про шапку….
Валіза ще стоїть у коридорі, ключі дзвенять у руці — а кота ніде немає. Ні на підвіконні, ні в кріслі біля батареї. Знайдеться він хвилин за двадцять: під ліжком, спиною до дверей, з таким виглядом, ніби ви особисто зіпсували йому все життя. Перша думка в такій ситуації в усіх однакова: образився. Мститься. Показує характер. Насправді…
