Що почитати, коли за вікном дощ: 6 книжок, від яких важко відірватися

«Ярмарок марнославства», Вільям Мейкпіс Текерей

Почнімо з класики, яку сам автор назвав «романом без героя». Ребекка Шарп – сирота без статків і зв’язків, зате з гострим розумом, чарівністю та неабиякою винахідливістю. Її шкільна подруга Амелія Седлі – навпаки, донька заможного комерсанта, лагідна й довірлива. Обидві покидають пансіон, щоб підкорити світ, але кожна по-своєму: одна вірить у кохання, інша – у вигідний шлюб.

Восени нас так і тягне зануритися в людські стосунки, соціально ангажовані сюжети й історичні декорації – світські вітальні, сади й картярські столи. Українською «Ярмарок» виходить у двох томах у перекладі Нінель Мартинюк. Не відмовляйте собі в задоволенні від вікторіанських інтриг, адже роман читається легко й видається напрочуд свіжим.

«Звідси до великого невідомого», Ліза Марі Преслі та Райлі Кіо

У 2022 році Ліза Марі Преслі попросила доньку, акторку Райлі Кіо (її ви могли бачити в серіалі «Дейзі Джонс і The Six»), допомогти дописати мемуари, над якими працювала роками. Райлі погодилася, певна, що попереду в них ще багато часу. Через місяць Лізи Марі не стало. Залишилися аудіозаписи, на яких вона відверто розповідає про дитинство в Ґрейсленді поруч з Елвісом, бунтівну юність, шлюб із Майклом Джексоном, залежність і ціну прізвища, яке відчиняє будь-які двері, але не дає сховатися. Там, де голос матері уривається, історію продовжує донька – власними спогадами про їхнє спільне життя. Текст доповнюють фотографії з родинного архіву.

У книжці-діалозі дві жінки зривають покрови з легенди й залишають лише любов, утрату та пам’ять – оголені, немов дерева в пізньому листопаді.

«Стадо», Емілі Едвардс

Елізабет і Брай дружать так давно, що їхні родини живуть на одній вулиці, а доньки ростуть наче сестри. Елізабет – зібрана, діяльна, завжди на крок попереду; Брай –  мрійлива й хаотична. Різні характери дружбі не заважають, аж доки між подругами не постає тема, що розколює навіть найближчих людей: вакцинація. Одна неправда – і ланцюг подій ставить під загрозу найдорожче, що в них є, – дітей. Роман відкривається сценою в залі суду, тож ви з перших сторінок знаєте, що щасливого кінця годі чекати, і вже не можете зупинитися, доки не з’ясуєте, якою за обсягом є трагедія двох матерів. Емілі Едвардс не виносить вироків замість читача й не ділить героїнь на правих і винних: вона показує, як страх за дитину штовхає на рішення, про які згодом доводиться шкодувати.

Для тих, хто любить психологічні драми й гарячі дискусії в книжковому клубі, або бажає пригадати важку осінь 2021-го, коли багато-хто досі ламав голову над питанням: Pfizer чи AstraZeneca?

«Контур», Рейчел Каск

У цьому романі йдеться про розпал літа, проте її меланхолійний настрій – цілком осінній. Письменниця летить до Афін, щоб викладати на літературному курсі. Про неї саму ми дізнаємося напрочуд мало: вона радше слухає, ніж говорить. Зате інші охоче діляться з нею своїми історіями: сусід у літаку розповідає про невдалі шлюби, давні знайомі й колеги-літератори – про кохання, амбіції, розлучення й тривоги. Кожна розмова постає наче окрема новела про людину, яка намагається розібратися у власному житті. З цих чужих монологів поступово проступає контур самої оповідачки – як силует, окреслений тим, що його оточує.

Роман відкриває трилогію і свого часу потрапив до короткого списку Жіночої премії з художньої літератури. Сюжету у звичному сенсі тут майже немає, зате є спекотні афінські вулиці, море, вино й розмови, після яких хочеться переосмислити власні стосунки. Ідеально підходить для затишних періодів «інтроверсії», коли хочеться лише спостерігати за людьми та їхніми долями, залишаючись непомітними.

«Ласкаво просимо до книгарні «Хюнам-тон»», Хван Бо-Рим

Йонджу мала все, що зазвичай називають успіхом: кар’єру, шлюб і життя в шаленому столичному ритмі. Проте за нескінченною біганиною загубилося головне – відчуття сенсу. Тож одного дня вона залишає все позаду й відкриває книгарню в тихому районі Сеула. Спершу справи йдуть непросто: господиня й сама ще не знає, чого хоче, а відвідувачі заходять несміливо. Та поступово «Хюнам-тон» обростає своїми людьми: баристою Мінджуном, який шукає себе після університету, старшокласником Мінчхолем, що ніяк не знайде свого захоплення, завсідниками, яким потрібне місце, де можна просто бути.

Тут обговорюють прочитане, п’ють каву й поволі вчаться не поспішати. Хван Бо-Рим пише не про драматичні повороти, а про повільне одужання, тишу й запах книжок. Це книжка-обійми для всіх, хто втомився від вічного «треба» і шукає власний темп, тепла, мов горнятко карамельного какао.

«Портрет Доріана Ґрея», Оскар Вайлд

І наостанок – класика, що дозріває з роками. Молодий красень Доріан Ґрей позує художникові Безілу Голворду й, побачивши власний портрет, мимохідь бажає, щоб старів не він, а полотно. Бажання здійснюється: роки минають, а обличчя Доріана лишається бездоганним. Натомість портрет, захований у замкненій кімнаті, фіксує кожен його вчинок. Це єдиний роман Вайлда, і свого часу він спричинив справжній скандал: вікторіанські критики називали його аморальним.

Під впливом цинічного лорда Генрі, майстра блискучих афоризмів, Доріан занурюється у світ насолод, де краса виправдовує все. Готичний, вишуканий і трохи моторошний, роман стане ідеальним супутником для жовтневих вечорів і потужним натхненням напередодні Гелловіну.

Фото: #книголав, Freepik