Вересень 2026

Іванові було двадцять п’ять, Софії — двадцять два. Вони зустрічалися майже чотири роки й давно знали, яким хочуть бачити своє весілля: без пафосу, довгих застіль і нескінченних конкурсів. — Я хочу просто гарний день, — сказала якось Софія. — Щоб дерева, трава, наші люди поруч… і щоб ми не бігали від одного столу до іншого….

— Алло Степанівно, стійте! Ви ж зараз разом із тією валізою зі сходів поїдете! Марина саме поверталася з магазину й побачила сусідку між другим і третім поверхами. Літня жінка стояла, притулившись плечем до стіни, а біля її ніг височіла темно-синя валіза, набита так щільно, що блискавка ледь сходилася. У старій п’ятиповерхівці ліфта не було. —…

Перше, що мене насторожило, — курка. У маминій морозилці раптом з’явилися стегна, крильця, серця дрібними пакетиками. Вона купувала їх щотижня, а сама за три місяці схудла так, що спідниця трималася на шпильці. Верхні полиці в холодильнику стояли порожні, а морозилка була напхом напхана. — Мамо, ти взагалі їси? — Олю, не вигадуй. Є що їсти….