— Забирай їх, Іване. Обох. І більше сюди не повертайся. Тіна сказала це тихо. Мабуть, якби вона кричала, було б легше. Крик можна перекричати, на нього можна відповісти, грюкнути дверима, сказати щось образливе й потім пошкодувати. Але Тіна говорила спокійно, дивлячись кудись повз чоловіка. Біля її ніг стояла спортивна сумка з Івановими речами. Зверху лежав…
Карині було вісім, коли вона вперше почула слово, яке потім ще довго пам’ятала. Того вечора вона повернулася зі школи розчервоніла від морозу, скинула в коридорі пуховик і, стрибаючи на одній нозі, почала стягувати зимовий чобіт. — Мам, а що означає «непоказна»? Олена саме помішувала на кухні гречку з підливою. Почувши доньку, вона витерла руки рушником…
Може, у когось на пташиному ринку справи й були гарні. Але в хлопчини, що стояв скраю біля пташиного ряду, справи були геть кепські. А втім, по порядку. Тато, мама й дочка років десяти прийшли сюди по подарунок їй на день народження. Вибирали великого й красивого какаду — дорогого птаха, ще й страшенно галасливого, тож мама…
Ольга вже кілька років жила сама в невеликому будиночку на околиці села. Утім, коли жінка чула таке на свою адресу, їй ставало смішно. — Та хіба ж я сама? — відповідала вона. — Нііі, ви що, у мене велика родина! Сільські кумасі усміхалися й кивали. А за спиною Ольги перезиралися, покручуючи пальцем біля скроні: мовляв,…
