Тиша
— Марино, ти серйозно? — Тарас застиг посеред кухні, навіть куртки не знявши. — Ми тепер ще й притулок удома відкриваємо? Марина мовчки притиснула до грудей старий махровий рушник. З нього визирала маленька біла мордочка. Кішка була худюща, шерсть на боках збилася від бруду, одне вухо мало засохлу подряпину, а блакитні очі здавалися якимись надто…