Дріт зачепив рукав, пакет тріснув, і молоко потекло Сергієві по зап’ястю — тепле, липке, безглузде. Він вилаявся крізь зуби, пропхався між бетонними плитами і випростався вже по той бік паркану, серед бур’яну, який за літо виріс йому по груди. Собака була метрів за тридцять попереду. І тягла за собою дитячий рюкзак. Саме через той рюкзак…
Геннадій Сергійович виходив курuти о двадцять по восьмій. Не о восьмій і не о пів на дев’яту — саме о двадцять по восьмій, бо ключі від бюро були в Люди, а Люда з’являлася рівно за п’ять хвилин до дев’ятої, і ці двадцять хвилин на ґанку були єдиним часом за день, коли його ніхто ні про…
Люк завжди заходив у човен першим. Не чекав команди, не озирався на Марину — перестрибував через борт, протискався повз рюкзак і вмощувався на носі, наче вартовий, якого поставили і забули зняти. За п’ять років жодного разу інакше. Того ранку він спинився за три кроки від дощок і далі не пішов. — Ну? — Марина кинула…
