«Він же нас боїться, ти не бачиш?»
Щодня о пів на другу чорний кіт сідав біля хвіртки порожнього будинку. Рівно, як на світлині: хвіст кільцем навколо лап, вуха розвернуті в бік вулиці. Він чекав дівчинку, яка вже два місяці тут не жила. Оксана Марчук бачила це зі свого вікна щодня. І щодня в неї стискалося щось усередині. — Богдане, він знову сидить….