28.08.2026

На підвіконні в кухні стояла чашка з недопитим чаєм. Мар’яна помітила її аж тоді, коли потяглася по сірники й зачепила ліктем. На дні лишилося темне кільце — ще з понеділка. А був уже четвер. Вона віднесла чашку в мийку й поставила зверху на інші. Мити не стала. Завтра. «Завтра» тривало вже другий рік. Сорок три…

Того листопадового ранку мокрий сніг липнув до шибок і одразу сповзав униз прозорими доріжками. У дворі під старими липами чорніли калюжі, а на дитячому майданчику гойдалася порожня гойдалка — вітер раз у раз штовхав її, і вона тихо поскрипувала. Лідія Іванівна сиділа на кухні, гріла долоні об чашку з чаєм і вже хвилин десять дивилася…

Під колесами фури майнуло маленьке цуценя. Тимофій ще не знав, що тієї ночі рятуватимуть двох. Дощ перейшов у мокрий сніг. Великі важкі пластівці билися об лобове скло й одразу танули, залишаючи каламутні потьоки. Двірники ледве встигали змахувати воду, а світло фар вихоплювало з темряви лише кілька десятків метрів слизької траси. Тимофій сидів за кермом уже…