Рудий давно зрозумів одну просту річ: якщо хочеш знову стати домашнім котом, чекати милості від долі — погана стратегія. Особливо коли ти великий рудий кіт із білою грудкою, трохи подертим правим вухом і таким поважним животом, що люди помилково думають, ніби тебе десь добре годують. Насправді годували Рудого хто коли. Сьогодні продавчиня з кіоску могла…

— Кішку я не візьму. Не люблю я їх. Це була чиста правда, і я вважав її вагомим аргументом. Тоді дружина мовчки підняла те, що пищало, притримала хвіст вище — і продемонструвала мені: — Ну от. Ніяка це не кішка. Аргументів у мене більше не лишилося. Довелося брати. * * * А почалося все годин…

— На жаль, ви нам не підходите. Начальниця відділу кадрів повернула Сергієві документи й відвела очі. Інша відповідь була б несподіванкою. І хоча на фасаді будівлі висіло велике оголошення «Потрібні…» з переліком вакансій, особисто в ньому підприємство не мало потреби. Чергова скалка в серці. Скільки їх там уже? Підприємство за підприємством, контора за конторою —…

— На жаль, ви нам не підходите. Начальниця відділу кадрів повернула Сергієві документи й відвела очі. Інша відповідь була б несподіванкою. І хоча на фасаді будівлі висіло велике оголошення «Потрібні…» з переліком вакансій, особисто в ньому підприємство не мало потреби. Чергова скалка в серці. Скільки їх там уже? Підприємство за підприємством, контора за конторою —…

— Забирай їх, Іване. Обох. І більше сюди не повертайся. Тіна сказала це тихо. Мабуть, якби вона кричала, було б легше. Крик можна перекричати, на нього можна відповісти, грюкнути дверима, сказати щось образливе й потім пошкодувати. Але Тіна говорила спокійно, дивлячись кудись повз чоловіка. Біля її ніг стояла спортивна сумка з Івановими речами. Зверху лежав…

Карині було вісім, коли вона вперше почула слово, яке потім ще довго пам’ятала. Того вечора вона повернулася зі школи розчервоніла від морозу, скинула в коридорі пуховик і, стрибаючи на одній нозі, почала стягувати зимовий чобіт. — Мам, а що означає «непоказна»? Олена саме помішувала на кухні гречку з підливою. Почувши доньку, вона витерла руки рушником…

Може, у когось на пташиному ринку справи й були гарні. Але в хлопчини, що стояв скраю біля пташиного ряду, справи були геть кепські. А втім, по порядку. Тато, мама й дочка років десяти прийшли сюди по подарунок їй на день народження. Вибирали великого й красивого какаду — дорогого птаха, ще й страшенно галасливого, тож мама…