Адміністраторка ветеринарної клініки «Лапа» Люда за сім років роботи бачила всяке. Але такого коридору в неї ще не було. Дванадцять дітей. Вона їх порахувала двічі, бо не повірила собі з першого разу. Сиділи по двоє на стільці, по троє на лаві біля вікна, найменші — просто на підлозі, підклавши під себе куртки. І мовчали. Не…

Оксана натиснула кнопку дзвінка втретє й прислухалася. За дверима було тихо. Вона стояла на майданчику третього поверху, в одній руці пакет із полуницею, у другій ключі, і рахувала подумки до десяти, щоб не наробити дурниць. Мама завжди відчиняє. Навіть коли спить удень, навіть коли тиск скаче й вона лежить із мокрим рушником на лобі. Ключ…

Уночі в квартирі хтось зітхав. Важко, з присвистом, як людина, що цілий день носила щось важке. Раніше від такого звуку Ліза прокидалася і лежала до світанку з розплющеними очима, перебираючи в голові все, що могло піти не так. Бабуся навчила її: якщо в хаті вночі зітхає — це не просто так. Тепер вона просто перевертається…

Уночі в квартирі хтось зітхав. Важко, з присвистом, як людина, що цілий день носила щось важке. Раніше від такого звуку Ліза прокидалася і лежала до світанку з розплющеними очима, перебираючи в голові все, що могло піти не так. Бабуся навчила її: якщо в хаті вночі зітхає — це не просто так. Тепер вона просто перевертається…

На підвіконні в кухні стояла чашка з недопитим чаєм. Мар’яна помітила її аж тоді, коли потяглася по сірники й зачепила ліктем. На дні лишилося темне кільце — ще з понеділка. А був уже четвер. Вона віднесла чашку в мийку й поставила зверху на інші. Мити не стала. Завтра. «Завтра» тривало вже другий рік. Сорок три…

Того листопадового ранку мокрий сніг липнув до шибок і одразу сповзав униз прозорими доріжками. У дворі під старими липами чорніли калюжі, а на дитячому майданчику гойдалася порожня гойдалка — вітер раз у раз штовхав її, і вона тихо поскрипувала. Лідія Іванівна сиділа на кухні, гріла долоні об чашку з чаєм і вже хвилин десять дивилася…